?

Log in

< back | 0 - 10 |  
pani_kotska [userpic]

Ілля збирає на тепловізор, потрібна допомога.

Це щодо Іллі.

 Брат мого чоловіка і мій друг з початку осені в АТО. Сім’я справляється з його особистим забезпеченням. Але зараз він збирає на тепловізор в свою роту. Від цього залежить життя десятків людей і його також. Я дуже прошу допомогти нам в зборах грошей.

Також прошу репосту, в якому ви напишете, що це не шахрайство, можна довіряти, треба допомогти.
Збирає особисто Ілля на картку свого батька (мого свекора). Все дуже прозоро.
Ми будемо дуже вдячні за будь-яку допомогу.

Шановні друзі, товариші, знайомі і просто небайдужі, прошу допомоги!
З моменту, як я вступив до лав ЗСУ, я завжди намагався закривати свої потреби самостійно, не звертаювись по допомогу до широкого загалу. Але ситуація загострюється і необхідність придбання тепловізора стає досить гострою. Наразі в нашої роти, що несе чергування на 4-х окремих ділянках тепловізорів аж 1. Цього вкрай мало. Нормальний тепловізор зараз коштує більше 80 000гр і без вашої допомоги я просто не впораюсь.
Прошу всіх, за можливості, надішліть гроші на картку
4149 6258 0215 6438 (Мачехін Олександр) і зробіть репост! Навіть невелика сума матиме значення. Буду щиро вдячний за допомогу!


Оригінальний пост: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=932623763451783&id=100001125044751&pnref=story

pani_kotska [userpic]

Мы вас ждем, возвращайтесь скорей, в добрый час, в добрый час...

Події минулого тижня - не доходили руки написати.

Поїхав Ілля. Туди. В минулий четвер отримав розподіл і в п’ятницю на вокзалі відправили. Куди - не писатиму. Поки що на 2 лінії, входить в курс...


 Дякуємо всім, хто запропонував допомогу. Поки нічого не треба - нагальні потреби сім’я закриває, коли потрібна інформація - звертаємося адресно. Але якщо що - буду писати обов’язково.
Ще фото карателя і родичівCollapse )

 Зараз йому важкувато, треба увійти в ритм, але він спокійний і бадьорий - молодець.
 Щасти і до зустрічі!

pani_kotska [userpic]

Друга година - політ нормальний або Дякуємо, Канадо!

September 24th, 2015 (04:56 pm)

  Ми зробили Матвію щеплення. На цьому ревакцінакція в нас наразі завершена і на кілька років можна про це не думати...
  Збиралася давно - дуже гребла ситуація з станом вакцінації в нашій країні та невтішні прогнози стосовно можливості повернення всілякої гидоти. ККП і протиполомієлітну встигли зробити ще перед літом, а з ДС загальмувалося.
  А тут раптом "зірки зійшлися" - в мене 2 вихідні; мама вільна, на підстраховці; в басейні з технічних причин заняття вдмінили; в лікарки прийом в зручний час і навіть останній урок - фізкультуру можна легко пропустити. В аптеці вже поночі забронювала останню упаковку Бустріксу, ще раз почитала-подумала і вперед.
 В поліклініці звернула увагу на нездорову активність під маніпуляційним кабінетим (останнім часом там черг більше 1-3 дітей не було), але гордо без черги увірвалася до дільничої і у відровідь на "Здравствуйте, ми на щеплення!" побачила круглі очі її і медсестри "А звідки ви знаєте про вакцину?". Тут я відчула, що щось не по сценарію - "Та ми ж з вами обговорювали, я забронювала в аптеці, якщо ви даєте дозвіл - дзвоню і привозять". Лікарка з медсестрою перезирнулися і видали: "Є безкоштовна, вчора привезли, зранку оголосили на п’ятихвилинці". Лікарка побігла з’ясовувати, виявилося, що привезли всього 100 доз ДС, канадська, хороша... Працівники терміново повідомляють "своїх", що зрозуміло, бо ціна на класний Бустрікс - 390-450грн., просиділи під кабінетом щеплень більше години - яке благо, що в коридорі встановили великий екран і показують мультики. Ніколи не ставилася так добре до Лунтіка, я к сьогодні.
 Потішила старенька фармацевт в аптечному пункті - продаючи пальчатки та шприц запропонувала обрати "наркоз" з купки аскорбінок-гематогенок ;)
 Матвій був справжнім чоловіком, зізнався, що трохи боїться, вже коли медсестра розкрила шприц і навіть не пискнув під час уколу :)
 Звісно, 100 доз - крапля в морі, це менше, ніж першокласників тільки в нашій школі, а тих в районі багатенько... Але добре,що справа потроху зрушає.
  Подяка небайдужим людям, які штовхають і пруть цю каменюку. Ну а нам - гарно зараз її перенести, і всім, дітям і дорослим - буть здоровенькими!

pani_kotska [userpic]

Відмінності великі і маленькі...

Спочатку про маленькі. От я давно не користувалася наземним муніципальним транспортом - маршрутки та метро... Аж ось по вихідних мені зручно стало під’їзджати до роботи автобусом. Перші рази я більше слідкувала, щоб не проминути свою зупинку і на інше мало зважала. А минулого разу до мене доперло: кондуктори! Не ті страшні одоробла, які більше нікуди не знагодилися і запам’яталися мені по давнім рокам, геть ні: охайні та привітні жіночки-бабусі, які посміхаються та вітаються. Не встигла я попросити, як сама запропонувала пробити квиток своїм компостером, бо "на нашому маршруті часто контролюють". Поступилася зручним кондукторським місцем мамі з візочком: "я ще насиджуся, зараз треба попрацювати". Люб’язно підказують, де кому вийти, турбуються, щоб пасажир не забув натиснути кнопку перед необов’язковою зупинкою... Як добре що в нас відбуваються такі зміни :)

А тепер про більші. Назар зараз у другому таборі, поки назву не писатиму. Цього разу табір стаціонарний, більший, орієнтований на організацію дозвілля на території: секції, басейн, заняття, майстер-класи - все це також Назару до вподоби. Трохи англійської, частина інструкторів англомовні іноземці-волонтери. Правда, їх походження викликає посмішку: Бразилія, Конго, Марокко, Єгипет... Але я не про те.
Назар мені сьогодні дзвонив, розповідав, що йому цікаво і подобається: що роззнайомився і подружився; що інструктори привітні, молоді і симпатичні; що годують гарно і смачно. Що в них щовечора якась розвага, оце 2 дні поспіль були дискотеки і він так натанцьовувався, що ледве долазив до ліжка і одразу засинав...
І от на цьому після розмови я зависла: звичайний хлопець 10 років, не самий вправний і розбитний, а, скоріше, схильний до ботанства, серед однолітків і старших дітей НАТАНЦЬОВУЄТЬСЯ до непритомності... Згадала власне закомплексоване дитинство, однолітків і шкільні типу дискотеки: які там танці, і соромно, і не вмієш, і ні з ким - і так по колу. Як класно, що вони інші - і в цьому також. Я заздрю...

pani_kotska [userpic]

Від Іллі

Для тих, хто не в курсі. Ілля - брат мого чоловіка. Він - класний, і мені як рідний :) Нещодавно його мобілізували, тож ми за нього турбуємося і підтримуємо. І тут я буду викладати також його оповідки.

Звідси: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=874575102589983&id=100001125044751

Для всіх, кому цікаво.Collapse )

pani_kotska [userpic]

Тіні війни

Я, знається, якось згадувала про Діану.
Це дівчинка, з якою змалечку товаришує Назар.
З її мамою я познайомилася, коли катала візочок по району - Діана була на пару місяців старшою і Іра здавалася мені дуже досвідченого мамою. Потім ми якось не спілкуватися -аж доки не зустрілися в дитячому садочку в одній групі. Не надто збіг, враховуючи, що жили в сусідніх будинках, з одного боку яких садочок, а з іншого - школа. Роки в 3 діти раптом почали вирізняти один одного серед інших дітей в групі, а 2 останніх садкових роки "любов" розквітла: пішли обійми при зустрічах і прощання, малюнки різного авторства з портретами за ручки з квітами, повітряними кульками чи сердечниками...
В школі вони опинитися в паралельних класах, стосунки стали стриманіші, але вони періодично зустрічались на перервах, а після школи радо гралися разом на шкільному стадіоні, почали тягти один одному невеликі подаруночки, запрошувати в гості та на ДН. Довелося ближче познайомитися з батьками: мама Діани перукар, але давно не працює, батько Юра водій, далекобійник. До речі, таке ім'я доньці підібрав він ;).
Коли Діана була в 1 класі, в неї з'явився братик Данило.
Після 2 класу ми переїхали і Назар перейшов у іншу школу, тож зустрічі стали рідшими, але контакт зберігся. Останнім часом я з Ірою спілкуватися мало, аж ось вчора вона мені подзвонила дещо спитати. Розговорилися.
Юру мобілізували. Ще в травні, зараз він в АТО. Іра крутиться, як може... Дуже переймається...
Завтра повертається Назар з села на пару днів. Подзвоню, якщо Діана в Києві -запрошу до нас, нехай пограються.


Хтось ще вважає що коли все вляжеться, стосунки між Україною і Росією повернуться до дружніх? Що Діана і Назар, Матвій, Данило і інші діти зможуть забути те, що зараз карбується в їх свідомості і підсвідомості?

pani_kotska [userpic]

Мирного неба...


 Біля посольства Нідерландів.

Війна - страшна річ. Нечесна, безжальна...

pani_kotska [userpic]

Іллю призвали.

  Іллю призвали до ЗСУ. Сьогодні - перший день. Спочатку навчання, яке триватиме близько 1,5 місяців. Потім - буде видно...

 Можна багато написати всякого, але я не знаю, що потрібніше, та й чи потрібно взагалі.

 Нехай все буде добре.

pani_kotska [userpic]

Село і діти.

July 13th, 2015 (10:37 pm)

 Часто хочеться написати про село, це таки частинка мене. Але то слов не доберу, то часу... Сьогодні трохи виправлюся.
 По-перше, там добре і скаженно красиво. Тому трохи краєвидів. Ось якщо дивитися з садка прямо:
IMG_20150711_084241
трохи букв і багато аматорських фотоCollapse )

pani_kotska [userpic]

Борітеся — поборете!

June 28th, 2015 (03:46 pm)

< back | 0 - 10 |